174 Tag des russischen Angriffskrieges in der Ukraine

DEUTSCH --- УКРАЇНСЬКОЮ --- РУССКИЙ

Autor: Karl Sasserath

Deutsch

Heute am 174 Tag des russischen Angriffskrieges zeigen wir wieder ein Bild der Theiß. Der Fluss, wie er sich hier in der Westukraine zeigt, ist Teil einer erholsamen Landschaft. Die Berge, die ganz hinten das Bild am Horizont wie durch einen Nebel schwach erkennbar begrenzen, sind die Karpaten. Das Panorama ist typisch für die Natur in der Westukraine. Woran ich mich erinnere, ist die erholsame Ruhe nur unterbrochen durch das Fließen des Flusses. Die Geräusche eines Flusses, der sich meandrierend durch die Landschaft schlängelnd, schafft sich seinen Lauf immer wieder neu. Zahlreiche leere Flaschen oberhalb der Uferböschung lassen erahnen, wie stark der Fluss im Frühjahr anschwellen und sich ausdehnen kann. In diesem gewaltigen Naturraum finden sich immer wieder Menschen, die unter Sonnenschirmen liegend die Nähe zum Fluss suchen. Auch zum Angeln lädt der Besuch ein. Anders als die Flüsse, die meine Heimat prägen, ist die Theiß in der Westukraine nie kanalisiert oder begradigt worden. Vielleicht deshalb präsentiert sich die Flusslandschaft immer in neuen Bildern. Das Bild ist gegen die Fließrichtung aufgenommen. Um 180 Grad gedreht, den Blick mit der Strömung aufgenommen, zeigt einen ganz anderer Fluss. Als ich Menschen sagte, ich würde in die Ukraine fahren, schauten sie mich erstaunt an. Zugegeben, es fühlte sich seltsam an, in ein Land zu fahren, das von einem völkerrechtswidrigen Angriffskrieg, ausgehend von Russland heimgesucht wird. Das Gefühl in einem Land zu sein, in dem Krieg herrscht, war in der Ukraine immer da. Es markiert auch eine Zäsur in meinem Leben. War ich doch bis dahin in keinem Kriegsland. Der Krieg verändert alles, er überlagert alles. Du kannst seine Wirkung für eine kurze Zeit verdrängen. Beim Essen oder beim Schwimmen oder eben bei einer kurzen Wanderung entlang dieses schönen Flusses. Es ist ein seltsamer Widerspruch. Auf der eine Seite die Schönheit und das Rauschen des Flusses, das vielfältige Grün der Natur unter einem blauen Himmel. Und eben dieser russische Angriffskrieg, der bald schon ein halbes Jahr anhält und eine Spur von Blut und Zerstörung durch die Ukraine zieht. Ein Angriffskrieg und dessen Folgen, auch unser Leben in Deutschland in kurzer Zeit tiefgreifend verändert.  

Українською

Сьогодні, на 174 день агресивної війни з Росією, ми знову показуємо фотографію Тиси. Річка на заході України є частиною умиротворюючого пейзажу. Ледве видні крізь туман, що оздоблюють картину на горизонті гори - це Карпати. Панорама є типовою для природи Західної України. Що я пам'ятаю, так це спокій, що утихомирює, тільки переривається течією річки. Звуки річки, що блукає ландшафтом, доповнюють відчуття. Численні порожні пляшки над набережною дають уявлення про те, як річка може піднятися і розширитися навесні. У цій великій природній зоні завжди є люди, що лежать під парасольками, шукаючи близькості до річки. Вона також запрошує вас порибалити. На відміну від річок, характерних для моєї батьківщини, Тиса на заході України ніколи не каналізувалась і не спрямовувалась. Напевно, тому річковий краєвид завжди постає у нових ракурсах. Знімок зроблений проти течії. Повернутий на 180 градусів і знятий на протязі створює зовсім інший вигляд. Коли я казав людям, що їду в Україну, вони дивилися на мене з подивом. За загальним розумінням, було дивно їхати в країну, що роздирається агресивною війною. В Україні було безперервне відчуття перебування у країні, де триває війна. Це також знаменує собою поворотний момент у моєму житті. До цього я не був у країні, де точилася війна. Війна все змінює, накладає відбиток навіть на незначні речі. Ви можете придушити цей ефект на деякий час. Під час їжі, плавання або просто коротка прогулянка по цій красивій річці. Це дивна суперечність. З одного боку краса, шум річки, різноманітна зелень природи під Синє небо. І ця російська агресія, яка триває вже майже півроку та залишає за собою кривавий, руйнівний слід в Україні. Ця війна за короткий час глибоко змінила і наше життя в Німеччині.

Русский

Сегодня, на 174-й день агрессивной войны с Россией, мы снова показываем фотографию Тисы. Река  на западе Украины, является частью умиротворяющего пейзажа. Еле видные сквозь туман, окаймляющие картину на горизонте горы - это Карпаты. Панорама типична для природы Западной Украины. Что я помню, так это умиротворяющее спокойствие, только прерываемое течением реки. Звуки реки, блуждающей по ландшафту, дополняют ощущения. Многочисленные пустые бутылки над набережной дают представление о том, насколько река может подняться и расшириться весной. В этой обширной природной зоне всегда есть люди, лежащие под зонтиками в поисках близости к реке. Она также приглашает вас порыбачить. В отличие от рек, характерных для моей родины, Тиса на западе Украины никогда не канализировалась и не спрямлялась. Наверное, поэтому речной пейзаж всегда предстает в новых ракурсах. Снимок сделан против течения. Повернутый на 180 градусов и снятый по течению создаёт совершенно другой вид. Когда я говорил людям, что еду в Украину, они смотрели на меня с изумлением. По всеобщему пониманию, было странно ехать в страну, раздираемую агрессивной войной. В Украине было непрерывное ощущение пребывания в стране, где идет война. Это также знаменует собой поворотный момент в моей жизни. До этого я не был в стране, где велась война. Война все меняет, накладывает отпечаток даже на малозначимые вещи. Вы можете подавить этот эффект на некоторое время. Во время еды, плавания или просто короткой прогулки по этой красивой реке. Это странное противоречие. С одной стороны красота, шум реки, разнообразная зелень природы под голубым небом. И эта российская агрессия, которая продолжается уже почти полгода и оставляет за собой кровавый, разрушительный след в Украине. Эта война за короткое время глубоко изменили и нашу жизнь в Германии.