169 Tag des russischen Angriffskrieges in der Urkraine
Heute Abend am 169 Tag des Angriffskrieges möchte ich mal eine kleine Geschichte erzählen. Und die geht so: Vor einiger Zeit spricht mich mein Freund Gena an und fragt mich, ob ich jemand in Stuttgart kenne. Und zwar hat ihn ein Bekannter angesprochen, ob er nicht Beziehungen hätten, die bei der Vermittlung einer Wohnung in Stuttgart behilflich sein könnten. Denn er wiederum kenne eine Frau mit drei Kindern, die jetzt in einer Stadt im Ruhrgebiet leben würde, aber die, weil ein Kind von ihr an einer besonderen Schule in Stuttgart angenommen worden sei, jetzt nach Stuttgart ziehen müsse und dort jetzt eine Wohnung suchen würde. Ich habe da denn ein paar Tage darüber nachgedacht. Bis mir mein alter Bekannter Reinhard eingefallen ist. Den habe ich dann gleich angeschrieben und ihm mein Anliegen, oder besser das der Frau mit den drei Kindern vorgetragen. Ich bekam denn auch prompt eine Antwort von dem alten Kumpel aus Stuttgart. Darin schrieb er mir, wie schwierig es sei, in Stuttgart eine Wohnung zu finden. Er denke aber darüber nach und, wenn ihm noch etwas dazu einfiele, würde er sich wieder bei mir melden. Als ich schon nicht mehr damit rechnete, meldete er sich dann wieder und teilte mit, wer habe mit der Veronika in Stuttgart gesprochen. Die Veronika sei in Stuttgart allseits bekannt und würde von allen und zu jeder Zeit angesprochen, ob sie nicht helfen könne. Genau diese Veronika sei eine gute Bekannte von ihm, die er auf mein Anliegen angesprochen habe. Der Veronika habe er auch gleich meine Nummer gegeben, damit sie alles Weitere direkt mit mir besprechen könne. So geschah es denn auch. Die Veronika rief an und nicht nur das. Die Veronika ist nämlich bestens vernetzt und sehr engagiert. Zudem hat die Frau das Herz auf dem rechten Fleck. Das wurde mir den spätestens dann klar, als sie mir erklärte, die Wohnung, die sie der Mutter und den Kindern anbieten könne, habe den Vorteil nur zehn Minuten von der besonderen Schule entfernt zu sein, die eines der Kinder in Stuttgart besuchen wolle. Von dort aus könne das Kind gut mit dem Fahrrad morgens hinfahren. Sie stellte mir dann noch einen Anruf der Geschäftsführerin von der Gesellschaft in Aussicht, von der Wohnung vermietet werde. Die Informationen konnte ich dann in mein Netzwerk einspeisen. Das Letzte, was ich dazu hörte, war, dass der Umzug aus der Unterkunft für aus der Ukraine geflüchtete Menschen im Ruhrgebiet nach Stuttgart wohl im August vollzogen werde. Ich dachte mir, die Geschichte ist so gut, dass ich sie Euch gerne erzählen wollte. Genauso gut, wie die Freundinnen und Freunde in Mönchengladbach, die es sich nicht nehmen lassen, jeden Monat unseren Verein "MG hilft der Ukraine" mit Geldbeträgen zu unterstützen. Dazu möchte ich Euch mit diesen schönen Worten, die Toni heute schrieb, in den neuen Tag entlassen: "...Wichtig ist das ihr das macht und wir bisschen
was dazugeben. Wenn ihr mal Hilfe braucht bei Beschaffung, Transport oder
ähnliches sagt Bescheid ich kann mir die Zeit etwas einteilen und kann
vielleicht dabei helfen. Gruß Toni..." Glücklich, diejenigen, die solche Menschen kennen.
Я не стану в даному випадку перекладати розповідь Карла дослівно, а викладу історію по-своєму. Так чи інакше, я давно збирався написати про це.
Одна моя знайома в черговій розмові про труднощі пошуку квартир у Німеччині, яких за останні місяці пройшло вже сотні, попросила допомогти з пошуком квартири для своїх родичів з Харкова, що втекли від 'непроханих орків гостей'. І не десь а в стольному місті Штутгарті! Чому саме у Штутгарті? Виявилося, що один із трьох дітей після прибуття до Німеччини був моментально зарахований до знаменитої штутгарської балетної школи, як тільки там дізналися, яку балетну школу дівчинка відвідувала в Україні.
Отже, я запитав Карла, чи є в нього хтось із знайомих у цьому «пеклу житлового фонду». Навіть у звичайний час це було завдання без рішення. Карл тут же згадав про свого давнього знайомого, який проживає в Штутгарті і має за родом своєї колишньої роботи досить велику мережу знайомств. Заручившись від нього обіцянкою наскільки можна допомогти, ми з Карлом зайнялися поточними справами по фонду. Документація, дзвінки, емаїли та знову документація. Я постійно дивуюсь як Карл встигає це все 'розрулювати'. Його регулярне листування це щось невимовне! Від 50-ти емаїлів на день, плюс месенжери, плюс його основна робота безпосередньо пов'язана з океаном документації. Якби не Карл, я вже давно втопився б у паперах у прямому розумінні цього слова. Мені іноді здається, що Бог створив спочатку бюрократію документообіг, а потім вже спеціально вибрав певну країну.
Минуло близько тижня, коли Карл раптом отримав повідомлення від Рейнхарда (саме так звали знайомого в Штутгарті) про те, що є невеликий але шанс допомогти українській родині з житлом.
Я, чесно кажучи, заплутався скільки знайомств було потім задіяно в цьому ланцюзі прохань та подій, але на одному з етапів був задіяний, здається, навіть мер міста. Можу тільки сказати, що це була певна низка невимовних успіхів. На будь-якому етапі можна було отримати відповідь: "вибач друже, це нереально. У Штутгарті!? Ти жартуєш?...".
В результаті через місяць, зважаючи на ситуацію та безмежну відповідальність людей, які взялися за цю справу, ми отримали позитивний результат. Коли я зателефонував до своєї знайомої, вона спочатку навіть не повірила, що таке може бути. Я на її місці теж би це вважав за невдалий жарт. Та ще й квартира опинилася в зоні 10-хвилинної пішої доступності від балетної школи. Отакі дива бувають.
Навіть не знаю, як ми можемо віддячити німецькому народові за ту великодушність і безперервне бажання допомогти українцям АБСОЛЮТНО у всіх сферах буття і не тільки. Щодня за родом роботи у фонді я стикаюся з фактами самаритянства. Але в даному випадку я, здається, знаю як можна віддячити всім учасникам описаних подій і не лише їм. Незабаром ми можемо почути про 'зірку' балету, вихованку штутгартської балетної школи, українку за походженням. І це було б найбільшою нагородою для всіх нас. Як вам таке...?
А тим часом наші захисники в Україні також потребують нашої з вами допомоги:
"MG hilft der Ukraine e.V. i.G"
Spendenkonto 41636017
IBAN DE60310605170041636017
Volksbank Mönchengladbach
PayPal Konto: mghilft.ua@gmail.com
Русский
Я не стану в данном случае переводить рассказ Карла дословно а изложу историю по-своему. Так или иначе я давно собирался написать об этом.
Одна моя знакомая в очередном разговоре о трудностях поиска квартир в Германии, коих за последние месяцы прошло уже сотни, попросила помочь с поиском квартиры для своих родственников из Харькова, бежавших от "незванных орков гостей". И не где-нибудь а в стольном городе Штутгарте! Почему именно в Штутгарте? Оказалось, что один из троих детей по прибытию в Германию был моментально зачислен в знаменитую штутгарскую балетную школу, как только там узнали, какую балетную школу девочка посещала в Украине.
Итак, я спросил Карла, есть ли у него кто из знакомых в этом "аду жилищного фонда". Даже в обычное время это уже была задачка без решения. Карл тут же вспомнил о своём давнем знакомом, проживающем в Штуттгарте и имеющем по роду своей бывшей работы довольно обширную сеть знакомств. Заручившись от него обещанием по возможности помочь, мы с Карлом занялись текущими делами по фонду. Документация, звонки, письма и опять документация. Я постоянно удивляюсь как Карл умудряется это всё "разруливать". Его регулярная переписка это что-то неописуемое! От 50-ти емаилов в день, плюс мессенжеры, плюс его основная работа, напрямую связанная с океаном документации. Если бы не Карл, я уже давно бы утонул в бумагах в прямом смысле этого слова. Мне иногда кажется, что Бог создал сначала бюрократию документооборот а потом уж специально выбрал определённую страну.
Прошло около недели, когда Карл вдруг получил сообщение от Рейнхарда (именно так звали знакомого в Штутгарте) о том, что есть небольшой но шанс помочь украинской семье с жильём.
Я, честно говоря, запутался сколько знакомств было потом задействовано в этой цепи просьб и событий, но на одном из этапов был задействован, кажется, даже мэр города. Могу только сказать, что это была определённо череда неописуемых удач. На любом этапе можно было получить ответ: "извини друг, это нереально. В Штутгарте!? Ты шутишь?...".
В результате через месяц, ввиду щепетильности ситуации и беспредельной ответственности людей, взявшихся за это дело, мы получили положительный результат. Когда я позвонил своей знакомой, она сначала даже не поверила, что такое может быть. Я на её месте тоже бы это принял за розыгрыш. Да ещё и квартира оказалась в зоне 10-ти минутной пешей доступности от балетной школы. Вот такие чудеса бывают.
Даже не знаю каким образом мы можем отблагодарить немецкий народ за то великодушие и непрерывное желание помочь украинцам АБСОЛЮТНО во всех сферах бытия и не только. Каждый день по роду работы в фонде я сталкиваюсь c фактами самаритянства. Но в данном случае я, кажется, знаю как можно отблагодарить всех участников описанных событий и не только их. В скором времени мы можем услышать о "звезде" балета, воспитаннице штутгартской балетной школы, украинке по происхождению. И это было бы самой большой наградой для нас всех. Или...?
А тем временем наши защитники в Украине всё также нуждаются в нашей с вами помощи:
"MG hilft der Ukraine e.V. i.G"
Spendenkonto 41636017
IBAN DE60310605170041636017
Volksbank Mönchengladbach
PayPal Konto: mghilft.ua@gmail.com
Kommentare
Kommentar veröffentlichen