33 Tag des russischen Angriffskrieges

DEUTSCH --- UKRAINISCH--- RUSSISCH

Autor Karl  Sasserath

Deutsch

Heute geht der 33. Tag des Angriffskrieges, den der russische Staatspräsident Putin die russische Armee in der Ukraine führen läßt, zu Ende. Die Bilder, mit denen dieser Krieg uns konfrontiert, kommen uns irgendwie bekannt vor. Es sind Städte und Gegenden, die uns an Orte führen, die uns so stark den ähneln, die wir kennen. Sie erinnern uns an unsere eigene Heimat. Mit dem gravierenden Unterschied, dass uns die Bilder, die uns aus der Ukraine erreichen Bilder der Zerstörung sind. Bilder aus Orten, die einer Entfernung mit der Fahrzeit von ein bis anderthalb Tages von uns liegen ( Odessa 2.150 km, Kiew 1.920 km, Lwiw (Lemberg) 1.450 km, Mariupol 2.685 km, ). Die Bilder aus einer völlig zerstörten ukrainischen Großstadt wie Mariupol erinnern an deutsche Städte nach dem 2. Weltkrieg. Ausgebrannte Häuser, Bombenkrater, Massengräber, zerstörte Straßen…Die Bilder zeigen verzweifelte Menschen, die hungern, frieren und dürsten. Immer wieder Frauen, Kinder und Alte, mit Gesichtern, die von den tagelangen Bombardierungen, Raketenangriffen, Explosionen und dem Leben in Kellern gekennzeichnet sind. Immer wieder Verletzte, Getötete, darunter viele Zivilpersonen, oft auch Kinder. Täglich gibt es Beerdigungen von jungen Männern, die bei der Verteidigung der Ukraine täglich ihr Leben lassen. Täglich macht die russische Armee Dörfer dem Erdboden gleich. Fortlaufend setzt die russische Armee ihre Raketenangriffe auf ukrainische Städte und Depots fort. Jeden Tag setzt der Kreml die Zerstörungen der Städte weiter fort. Sowie vorher schon die Millionenstadt Grosny in Tschetschenien, als die russische Armee 1994/1995 die Stadt wochenlang bombardierten und völlig zerstörte. Oder die syrische Stadt Aleppo, die vom Sommer 2012 bis Dezember 2016 umkämpft war, und in deren Folge weite Teile der Stadt zerstört wurden und ein großer Teil der Bevölkerung geflüchtet ist. Auch hier war es der russische Präsident Vladimir Putin, der den syrischen Diktator Assad militärisch unterstütze. Die russische Luftwaffe war für die flächendeckenden Bombardierungen in Syrien maßgeblich verantwortlich. Präsident Putin gehörte damit maßgeblich zu den Verantwortlichen für die Flüchtlingskrise in den Jahren 2014/2015. Auf vielen Ebenen wird weltweit versucht, in der Ukraine zu einem Waffenstillstand zu gelangen. Doch Präsident Putin läßt bisher nicht die Absicht oder Bereitschaft erkennen, seinen imperialistischen Angriffskrieg in der Ukraine zu beenden oder zu unterbrechen. Wer sich mit dem Aufstieg Putins beschäftigt, erkennt hierhin seine Strategie, das russische Imperium territorial zu vergrößern. Bei Putin geht es aber immer auch um Rohstoffe. Seine Invasion in der Ukraine und die militärische Konzentration auf die Unterwerfung der ukrainischen Hafenstädte Mariupol und jetzt Odessa zeigt, hinter Putins Angriffskrieg steht, den russischen Einfluss auf die Kontrolle der Welternährung zu vergrößern. Denn über diese Hafenstädte exportiert die Ukraine ihren Weizen in viele Länder in Afrika und Asien. Das Bild zeigt ein Gräberfeld für ukrainische und russische Zwangsarbeiterinnen und Zwangsarbeiter auf dem Friedhof in Mönchengladbach-Rheydt. Die Toten, die hier fern ihrer Heimat in fremdem Boden beerdigt sind, wurden in der Zeit des Faschismus von 1941 bis 1945 von der SS und deutscher Wehrmacht in das Deutsche Reich verschleppt. Die Osteuropäer*innen wurden als Sklaven des NS-Imperiums gezwungen, in der Landwirtschaft, Industrie, der Kriegswirtschaft und im Bergbau zu arbeiten. Viele von ihnen verstarben in Deutschland an Hunger, Unterernährung, Krankheiten oder starben bei den Bombardierungen deutscher Städte, - weil ihnen der Zugang zu Schutzbunkern verweigert wurde. Solche Gräber finden sich in vielen deutschen Städten. Zwangsarbeiter*innen, die den zweiten Weltkrieg überlebten, wurden häufig nach ihrer Rückkehr in die stalinistische Sowjetunion dort in Gulags deportiert, weil sie im Stalinismus als Kollaborateure galten. 

Українською

Сьогодні закінчується 33-й день загарбницької війни, яку президент Росії Путін дозволяє російській армії вести в Україні. Образи, які ставить перед нами ця війна, чомусь знайомі. Саме міста та райони переносять нас у місця, які дуже схожі на ті, які ми знаємо. Вони нагадують нам про власну батьківщину. З тією серйозною різницею, що образи, які доходять до нас з України, є образами руйнування. Фотографії з місць, які знаходяться на відстані півтора дня їзди від нас (Одеса 2150 км, Київ 1920 км, Львів (Лемберг) 1450 км, Маріуполь 2685 км, ). Зображення повністю зруйнованого українського міста, як-от Маріуполь, нагадують німецькі міста після Другої світової війни. Згорілі будинки, воронки від бомб, братські могили, зруйновані вулиці... На знімках зображені відчайдушні люди, які голодують, мерзнуть і спрагли. Знову і знову жінки, діти та старі, з обличчями, які відзначені днями бомбардувань, ракетних обстрілів, вибухів та життя в підвалах. Знову і знову поранені, вбиті, в тому числі багато мирних жителів, часто діти. Щодня відбуваються похорони молодих людей, які щодня втрачають життя, захищаючи Україну. Щодня російська армія зрівнює з землею села. Російська армія продовжує ракетні обстріли українських міст і складів. Щодня Кремль продовжує руйнувати міста. А до цього місто Грозний у Чечні, коли російська армія тижнями 1994/1995 років бомбила й повністю знищила місто. Або сирійське місто Алеппо, за яке велися з літа 2012 року по грудень 2016 року, в результаті чого була зруйнована значна частина міста, а значна частина населення втекла. І тут президент Росії Володимир Путін надав військову підтримку сирійському диктатору Асаду. Російські ВПС були значною мірою відповідальними за масові бомбардування Сирії. Президент Путін був одним із відповідальних за кризу біженців у 2014/2015 роках. У всьому світі на багатьох рівнях робляться спроби досягти припинення вогню в Україні. Але президент Путін поки що не виявив наміру чи бажання припинити чи перервати свою імперіалістичну загарбницьку війну в Україні. Кожен, хто має справу з піднесенням Путіна, визнає його стратегію територіального розширення Російської імперії. У Путіна, однак, завжди йдеться про сировину. Його вторгнення в Україну та військова зосередженість на підкоренні українських портових міст Маріуполя, а тепер і Одеси показують, що загарбницька війна Путіна спрямована на посилення російського впливу на світовий контроль продовольства. Бо через ці портові міста Україна експортує свою пшеницю до багатьох країн Африки та Азії. На знімку зображено могильник українських та російських примусових робітників на кладовищі в Менхенгладбах-Рейдт. Загиблі, які поховані тут далеко від батьківщини на чужій землі, були депортовані до німецького рейху СС та німецьким вермахтом у фашистську епоху з 1941 по 1945 рік. Будучи рабами нацистської імперії, східні європейці були змушені працювати в сільському господарстві, промисловості, військовій економіці та гірничому господарстві. Багато з них загинули в Німеччині від голоду, недоїдання, хвороб або загинули під час бомбардувань німецьких міст - тому що їм було заборонено доступ до притулків. Такі могили можна знайти в багатьох німецьких містах. Примусових робітників, які пережили Другу світову війну, часто депортували до ГУЛАГів після повернення до сталінського Радянського Союзу, оскільки сталінізм вважав їх колаборантами.

Русский

Сегодня заканчивается 33-й день агрессивной войны, которую президент России Путин позволяет российской армии вести в Украине. Образы, с которыми сталкивает нас эта война, чем-то знакомы. Именно города и районы переносят нас в места, которые так похожи на те, что мы знаем. Они напоминают нам о нашей Родине. С той серьезной разницей, что образы, которые доходят до нас из Украины, — это образы разрушения. Фотографии из мест, которые находятся в полутора днях езды от нас (Одесса 2150 км, Киев 1920 км, Львов (Лемберг) 1450 км, Мариуполь 2685 км, ). Кадры из полностью разрушенного украинского города, такого как Мариуполь, напоминают немецкие города после Второй мировой войны. Сгоревшие дома, воронки от бомб, братские могилы, разрушенные улицы... На снимках изображены отчаявшиеся люди, которые голодают, мерзнут и испытывают жажду. Снова и снова женщины, дети и старики, с лицами, отмеченными днями бомбежек, ракетных обстрелов, взрывов и жизни в подвалах. Снова и снова ранены, убиты, в том числе много мирных жителей, часто детей. Каждый день проходят похороны молодых людей, которые каждый день гибнут, защищая Украину. Каждый день русская армия стирает с лица земли деревни. Российская армия продолжает ракетные обстрелы украинских городов и складов. Каждый день Кремль продолжает разрушать города. А до этого город Грозный в Чечне, когда российская армия неделями бомбила и полностью разрушила город в 1994-1995 годах. Или сирийский город Алеппо, за который с лета 2012 года по декабрь 2016 года велись бои, в результате которых большая часть города была разрушена, а значительная часть населения бежала. Опять же, это был президент России Владимир Путин, оказывавший военную поддержку сирийскому диктатору Асаду. Российские ВВС несут большую ответственность за массовые бомбардировки Сирии. Президент Путин был одним из тех, кто несет ответственность за кризис с беженцами в 2014-2015 годах. На многих уровнях по всему миру предпринимаются попытки добиться прекращения огня в Украине. Но президент Путин до сих пор не продемонстрировал намерения или готовности прекратить или прервать свою империалистическую агрессивную войну на Украине. Любой, кто имеет дело с возвышением Путина, признает его стратегию территориального расширения Российской империи. Однако у Путина всегда речь идет о сырье. Его вторжение в Украину и военная сосредоточенность на подчинении украинских портовых городов Мариуполя, а теперь и Одессы, показывают, что агрессивная война Путина направлена ​​на усиление влияния России на мировой контроль над продовольствием. Потому что через эти портовые города Украина экспортирует свою пшеницу во многие страны Африки и Азии. 

На снимке изображен могильник украинских и русских подневольных рабочих, депортированных в Германский Рейх СС и немецким вермахтом в фашистский период с 1941 по 1945 год. Здесь они работали в сельском хозяйстве, промышленности и горнодобывающей промышленности. Многие умерли от голода, недоедания, болезней и стали жертвами бомбардировок немецких городов, часто из-за того, что им было отказано в доступе к убежищам